Висота та трагедія Ольги Хоружинської

«Жінка, яка йшла поруч» прем’єрна моновистава Дніпропетровського телетеатру. Інсценізація та режисура за мотивами п’єси «Таїна буття» Т.Іващенко заслуженої артистки України Людмили Колосович. Актриса-виконавиця – Ольга Бразинська.

Найважливішою візуальною деталлю вистави є екран, який виконує ме- тафоричну функцію. Сценограф знайшов такий кут зйомки й освітлення, при якому скло є водночас і дзеркалом. Погляд глядача фіксує частково те, що перебуває за склом, а частково – на його поверхні. Ми бачимо вогонь, який наче спалює душу Героїні – Ольги Хоружинської. Великої Жінки, яка присвятила все своє життя поету та громадському діячеві Івану Франку. Ми бачимо дощ, зливу – це плаче душа Ольги Хоружинської за її трагічною жіночою долею: так, вона, Ольга – дружина генія. Але де ж воно, людське щастя? Ми бачимо Івана Франка у моменти його творчих пошуків: так, народжуються поетичні шедеври…

У сюжеті про нещасливу жіночу долю Ольга Бразинська грає не мелодраму. Актриса грає висоту та трагедію жінки, яка стала заручницею її всепоглинаючого та жертовного кохання до генія. Що воно, це кохання принесло Ользі Хоружинській? Приниження, злидні, борги, безкінечні роздуми про те, а чи потрібна її душа, її тіло, її життя цьому генію? Ольга Бразинська віртуозно володіє емоційно-психологічною палітрою голосу: напівтони, паузи, форте та піано у різних епізодах. Адже що таке істинна жіноча доля? Мабуть, це етапи прохання, благання, сум’яття, страху, співчуття. У відповідь на запитання Долі Хоружинська-Брагинська нікого не звинувачує, тільки в партитурі вистави звучить її трагічний лейтмотив: за що таке покарання? Невже дружина Генія не має право на елементарну увагу, теплоту душі, людяність? Цікава пластична інтерпретація цих моментів: актриса нагадує поранену білу птаху-красиву, привітну, добру, відверту. Птаху, якій невідомо за що нанесли смертельну душевну рану.

Любовна лінія моновистави переконливо представлена лейтмотивами недосяжної мрії, ліричної, зворушливої мелодії жіночого серця, яка є символом чистоти, життя і сподівань Ольги Хоружинської. Отже, можна дійти висновку про конструктивну взаємодію поезії І.Франка, музики Ф.Шопена, сучасної драматургії та режисури, акторської гри. Автори моновистави створили складне та цікаве інтертекстуальне поле, у якому перетинаються твори І.Франка (поезія, пісні на його вірші), класична та народна музика, та сучасні сценічні технології. Екранно-сценічний вимір дав змогу також розкрити філософську вісь творчості Дніпропетровського телетеатру (принцип рефлекторності, симфонізація моновистави). Концептуальними ідеями, реалізованими у моновиставі, визначаються плідні напрями подальшої взаємодії цього невеличкого колективу.

Андрій ТУЛЯНЦЕВ, кандидат мистецтвознавства, доцент, завідувач Оперної студії Дніпропетровської Академії музики ім. М.Глінки

Фото Сергея Куликова

fran-1 fran-8 fran-7 fran-6 fran-5 fran-3fran-2

 

Поділитися
Просмотров: 46

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *